![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
Vandread, Японія, 2000-2001
Аніме-серіал: два сезони по 13 серій по 23 хвилиниЖанр: фантастика, комедія, пародія
Режисер і сценарист: Такесі Морі
Сюжет: Багато поколінь чоловіків планети Тарак воювали з головним ворогом - жінками з планети Меджеру. Хібікі спершу потрапляє "зайцем" на бойовий зореліт, а потім виявляється полоненим жінок, до рук яких потрапляє корабель. Потім корабель потрапляє у віддалелий куток галактети, де чоловіки і жінки змушені об'єднатися перед обличчям нової загрози...
Моє враження
Серіал начебто і примітивний, і шаблонний, і з купою фансервісу та тупих жартів, але все ж у ньому є багато цікавих мотивів й епізодів. Тобто у цілому враження від нього ніяке, але окремі епізоди, ідеї і персонажі зображені дуже милими. У цьому плані є багато спільного з серіалом "Крейсер Надесіко". "Вандред" теж є пародією на науково-фантастичні та меха аніме-серіали. В обох випадках простежується дуже явне пародіювання "Євангеліону".Дуже примітивно зображені космічні бої, мабуть автори хотіли зробити їх комічними, але вийшло по-ідіотському. Те ж, що стосується зображення екіпажу, тих подій, що з ними трапляються у дорозі та на різних планетах, досить непогане. І було б чудовим, якби не фансервіс. У другому сезоні його хоч менше, тому й сподобався він більше.
Взагалі, якби прибрати усі комічні елементи і пародіювання, то могла б вийти непогана космічна опера. Та, боюсь, дуже вже японці люблять ці пародії (або просто фантазії не вистачає) і такі речі як "Зоряний Герб" перебувають у гордій самотності... 
Andre Norton. A Mind for Trade, 1997
Цикл: Королева Сонця №7Жанр: науково-фантастичний роман
Сюжет: The new novel in the popular "Solar Queen" series. Hesprid IV can't be that bad. Especially when it holds such a huge deposit of lucrative cielanite ore. Or so thinks Dane Thorson and the rest of the crew of the "Solar Queen", and its new sister ship, the recently recovered derelict "North Star". The plan seems simple--make landfall, mine ore, leave. Too bad things are never as easy as they appear.
Моє враження
Ця книга теж написана у співавторстві з Шервудом Смітом. Дещо гірша за попередню, та все ж досить непогана і динамічна, незважаючи на введення "психофізичної" лінії якихось ментальних зв'язків між героями. Я таке не полюбляю. Цікаво зображена планета, де відбувається дія.Заглом вийшов непоганий цикл, не жалкую, що прочитав.
Andre Norton. Derelict for Trade, 1997
Цикл: Королева Сонця №6
Жанр: науково-фантастичний романСюжет: The "Solar Queen" is in real trouble. They've just saved thousands of lives in a near disaster and are on the way to cash in on their newfound hero status with some profitable trade. But when they drop out of hyperspace and almost crash into a deserted ship, it's all they can do not to become a wreck like the one they've stumbled across. Luckily, the derelict "Scavenger" has just enough fuel to get both ships to the nearest port, a space habitat that is home to humans and two other races. Unfortunately, when they attempt to file for scavenger rights, a crooked syndicate of bureaucrats takes an interest and threatens to scuttle Captain Jellico's crew and their claim to the derelict.
Моє враження
Книга написана у співавторстві з Шервудом Смітом, хоч, я так підозрюю, писав її сам Сміт, а Нортон просто для кращих продаж поставила своє ім'я і, максимум, ще пару ідей підкинула. Книга набагато краща за попередню, спочатку мені навіть здалось, що краща і за автентичні книги серії пера Нортон. Втім, десь з половини дія починала ставати плутаною і трохи занудною, тому все ж до досконалості навіть в своєму суто комерційному жанрі текст явно не дотягує. Але деякі мотиви й ідеї мені дуже сподобались. Дуже красивий образ Нунку, а також Туе. Дивно буває, коли в таких місцях як комерційне чтиво зустрічаєш щось дійсно варте уваги, що вражає чи захоплює. За стилем книга повертається до "гуманної" оповіді перших чотирьох романів, а спочатку ще й перевершує їх в художньому плані побудови розповіді.Все таки Нортон дуже непоганий автор. Не даром я в дитинстві так любив її твори. У ній є немало американської тупості і стереотипів, але є також і доброта, світлість, захопливість.
Може й не дуже годиться писати про таке поміж постами про Нортон, та все ж напишу, поки не забув.
Учора був на лекції архієпископа Іларіона Алфєєва про Ісака Сиріна. Чесно кажучи, після лекції я вже й не знаю, чи можна писати йому приставку "святий". Як може бути святою людина, що ніколи до Православної Церкви не належала? Це не применшує, звичайно, непроминальне значення його містичних і богословських робіт для православного богослов"я. І в католиків, і в англікан були мислителі, що писали по-православному. Зрештою, відома "Невидима брань" Никодима Святогорця - це переклад римо-католицького містика.
Однак лекція мені дуже сподобалась. Дуже жаль тільки, що арх. Іларіон перервав її раніше часу((( Колізія виникла тому, що лекція була англійською, а в залу нащось привели купу семінарістів (для масовки чи що), більшість яких очевидно нічогісінького англійською не розуміли. Мабуть, через це він її і скоротив. І ще, виявилось, що не так вже він і вільно нею володіє, як можна було б подумати. Акцент суттєвий, та й по тому як говорив... Хоча може просто хвилювався. Однак це вселяє надію - якщо з такою англійською можна в Оскфорді захистити докторську дисертацію, то... були б у мене гроші)))))
Цікавий і показовий був момент, коли вже звучали відповідь на питання. Грамотний богослов і патролог, інтелігентний і виважений на кілька хвилин зник і з'явилось абсолютно протилежне обличчя офіційного представника МосПатріархії. Це коли задали питання про розкол. Навіть сам тон, яким він це говорив, був абсолютно іншим. Якщо лекцію і т.д. він читав спокійно і врівноважено, відчувалось що він абсолютно в темі, навіть на гострі питання відповідав коректно і м'яко, чітко все роз"яснював з богословської точки зору, то тут було зовсім інакше. Говорив твердо, голосно, зовсім іншим тоном, богословськи непереконливо (просто повторив офіційну позицію МП), причому складалося враження, що він сам не вірить у те, про що говорить.
Хоча, коли лунали питання по Сиріну, він не побоявся визнати, що у Православній Церкві ніякого вчення про митарства немає (коли питали яке співвідношення між католицьким чистилищем і православними митарствами). І в основному справляв враження коректного і чесного вченого. Доки не зачіпаються інтереси його інституції))) Ну але це таке, ідеальних людей не існує і богословів теж.
Тепер хотілося би почути лекції інших богословів. От би Зізуаласа якось запросили! По-моєму, це номер 1 в сучасній православній теології. А ще Манузакіса хотілося б почути. Уер вже старенький мабуть для поїздок.... Яннарас, при всій повазі і багатьох влучних тезах, підозріло захоплений Гайдеггером, хоча і його б послухав із задоволенням.
Andre Norton. Redline the Stars, 1993
Цикл: Королева Сонця №5
Жанр: науково-фантастичний романСюжет: The first new Solar Queen novel in 23 years. This fast-paced adventure launches Captain Jellico and the crew of the Solar Queen--whose previous thrilling exploits include such sf classics as Postmarked the Stars and Sargasso of Space--on their most treacherous expedition yet.
Моє враження
Найгірший з романів циклу. Написаний не Нортон, а Полін Гріффін. Формально у співавторстві, але стиль настільки разюче відмінний від попередніх романів циклу, що не думаю, що Нортон хоч трохи приклала руку до роману. Вирізняється в негативному сенсі більшою жорстокістю і кривавістю, ніж усі інші романи. Втім, окремі позитивні риси тут теж є. Тут вперше з'являється жіночий персонаж, який сам по собі є досить милим образом.
Andre Norton. Postmarked the Stars, 1969
Цикл: Королева Сонця №4
Жанр: науково-фантастичний романМоє враження
Не записав враження одразу і тепер з труднощами намагаюсь згадати про що ж там йде мова... Все таки ця комерційна література - річ дуже важка для запам'ятовування (та й непотрібна). Довелось знову проглядати текст, щоб згадати. Зміст сильно схожий на попередній роман, таке ж потрапляння на планету, переслідування, втечі, боротьба з тваринами, хоч і відмінності теж є. Найбільш мені тут сподобалась атмосфера невеликих поселень-ферм, де жителі забарикадовуються від небезпеки - велетеньких мутованих тварин. Подібна атмосфера явно має якийсь підсвідомий архетип, вона завжди справляє на мене враження: у "Птахах" Хічкока, у тупенькому блокбастері "Післязавтра" та й ще у безлічі інших творів, які зараз не пригадаю.
Andre Norton. Voodoo Planet. 1959
Цикл: Королева Сонця №3
Жанр: науково-фантастичний романСюжет: Dane Thorson of the space-trader Solar Queen found himself embroiled in a desperate battle of minds between the rational science of the spaceways and the hypnotic witchcraft of the mental wizard that ruled the Voodoo Planet.
Моє враження
Дещо гірше за "Зачумлений корабель", але читати можна. Ось такі фрагменти мені завжди подобались:"– Насколько правдива эта легенда? – спросил Тау.
– Кто может сказать? – пожал плечами главный лесничий. Здесь много правды. Я провожу жизнь в лесах с тех пор, как научился ходить. Слушал разговоры следопытов, охотников, лесничих при дворе моего отца и в полевых лагерях с тех пор, как стал понимать слова. [...] Но ни один человек не нашел останков граса, умершего естественной смертью и ни один не вернулся после исследования больших болот..."
В дитинстві я дуже любив пригодницьку літературу і згодом, переключившись на фантастику і детективи, я все одно зберіг інтерес до неї. Всі ці книги Луї Буссенара, Карла Мая, Райдера Хаггарда, Жуля Верна, Стівенсона, Купера... Подібне часто трапляється і у фантастиці. Якщо в 19 столітті ще були актуальні недосліджені території і землі на Землі, чи якісь тубільні племена і культури, то в 20 вже нічого недослідженого не залишилось. Крім космосу, про який і можна було тепер писати нові пригоди, вже фантастичного характеру. Це теж пригодницька фантастика і знову мене дратує повна відсутність любовної лінії і осіб жіночої статі. Нортон же вміє і романтику писати, чому вона тут її так наполегливо уникає?
- Проблема богослужбової мови в Українській Православній Церкві (Частина 1)
- Проблема богослужбової мови в Українській Православній Церкві (Частина 2)
- "Єдність братських народів" і єресь етнофілетизму
Остання буквально сьогодні.
Ніколи не збирався серйозно займатися церковною публіцистикою (та й взагалі публіцистикою), але якось обставини так складаються... Раз публікують на такому досить серйозному ресурсі, то треба писати :)
Жанр: Оповідання
Сюжет: Елджернон - це мишка, над якою проводять дослідини з посилення інтелектом. Досліди успішні і їх вирішують випробувати на тупоумній людині...
Моє враження
Науковою фантастикою це не дуже й назвати, це достатньо високохудожня література. За оповіданням Кіз написав згодом однойменний роман. Мені нагадало "Галас і шаленство" Вільяма Фолкнера. Дуже майстерно стилістично зроблене оповідання: показується як тупоумний стає геніальним, а потім знову опускається до тупоумства - у результаті невдалого наукового експерименту. Оповідання являє собою записи від першої особи, щось типу щоденника. Спершу з купою помилок і примітивним мисленням, а-ля "Галас і шаленство", а потім поступово до високоінтелектуальної мови генія, який прораховує чим для нього все скінчиться, а потім швидка деградація назад. Показано, який світлий і дружелюбний світогляд у тупоумного, і який він стає дратівливий, підозрілий та пихатий з розвитком інтелекту. Досить таки сумне оповідання, але цікаве.
Andre Norton. Plague Ship, 1956. Видано під іменем Ендрю Норт.
Цикл: Королева Сонця №2Сюжет: The tramp-freighter spaceship Solar Queen had exclusive trading rights to Sargol and its fabulous gems. But the crew's bravery and resourcefulness strained to the breaking point as they met Sargol's three challenges: the enigmatic obstinancy of the planet's catlike natives, ruthless incursions of an illegal competitor, and worst of all -- an invisible, undetectable stowaway whose presence branded the Solar Queen a plague ship . . . off limits to the rest of the galaxy!
Моє враження
Колись у дитинстві мене заворожувала ця назва і я мріяв колись цей роман прочитати. Потім я прочитав перший роман циклу, "Саргаси у космосі", і він виявився далеко не таким захопливим, як я очікував (та все ж непоганим). І найбільш цікаве було, що я, читаючи, згадав як колись його читав. Оскільки у моїй бібліотеці такої книги не було, то мабуть цей роман був у збірці Нортон, яку мені колись у школі давав читати однокласник."Зачумлений корабель" виявився легкою пригодницькою фантастикою, однак, у принципі, одного з моїх улюблених жанрів, близьким до мого найулюбленішого фантаста Франсіса Карсака. Контакт з аборигенною цивілізацією, опис відділеної планети, політ в космосі з цікавою деталькою - таємничою і небезпечною хворобою.
Місто Ембер: Втеча, City of Ember, США, 2008, 95 хвилин
Жанр: пригоди, фантастика, сімейний
Режисер: Гіл Кінан
За романом Жанни ДюПро
У ролях: Сауарз Ронан, Гаррі Тредуей, Девід Райолл, Єн Макелайні, Тім Роббінс, Білл Мюррей
Сюжет: Єдиним джерелом енергії міста Ембер, що очолюється мером Коулом (Білл Мюррей), є генератор, у роботі якого все частіше виникають проблеми. Вчорашній школяр на ім'я Ден (Геррі Трідевей), син місцевого винахідника Лоріса Герроу (Тім Роббінс), має твердий намір розібратися у причинах проблем. Закони суворо забороняю полишати межі міста, однак, як переконуються Герроу-молодший та його однодумниця Ліна Мейфліт (Сауарз Ронан), іншого виходу просто не існує.
Моє враження
Гарний фільм. Швидкий, динамічний, атмосферний. Після прочитання книги все сприймається більш об'ємно. Можливо, я неуважно читав, але у фільмі багато що не так як у книзі, саме в особливостях світу - велетенські комахи і тварини, у книзі наче такого не було. Можливо, ці зміни, а також зміни у сюжет особливо наприкінці були додані для створення більшого екшену і динамізму. Гадаю, що фільм мені сподобався навіть більше за книгу. Хоча в книзі теж є свої позитивні риси, яких немає у фільмі (авторам фільму не дуже вдалось передати ту наївну і доброзичливу атмосферу, яка панує у книзі).
Жанна ДюПро "Місто Ембер", 2003
Цикл: Ембер, №1
Англійська версія серії є на lib.rus.ec (російські теж).
Сюжет: The city of Ember was built deep underground as a last refuge for the human race. Two hundred years later, the great lamps that light the city are beginning to flicker. When Lina finds part of an ancient message, she's sure it holds a secret that will save the city. She and her friend Doon must decipher the message before the lights go out on Ember forever! This stunning debut novel offers refreshingly clear writing and fascinating, original characters.
Моє враження
Досить цікава книжка. Читав англійською, мова трохи своєрідна, багато описів, але в цілому досить читабельно і цікаво, особливо ближче до кінця. Фінал залишає багато запитань, до того ж книга завершується першим розділом наступного тому (ну нащо вже настільки комерціалізувати процес...). Гарна атмосфера Ембера, і не стільки саме місто, скільки люди, які живуть в ньому. Книга якась світла, добра, трохи наївна. Ну, власне, це ж дитяча книга, вона такою і мала би бути. Але до шедевру дуже далеко, не вистачає чогось виключного, особливого. А другий том взагалі якось блідо починається...
Парк культури та відпочинку, Adventureland, США, 2009, 107 хвилин
Жанр: комедія
Режисер і сценарист: Грег Моттола
У ролях: Джессі Айзенберг, Келсі Форд, Майкл Зеген
Моє враження
Поганенька американська мелодрама. Може бути цікава лише роллю головної акторки і спробою відобразити кінець 1980-х. А так все дуже традиційно і банально.
Phoebe in Wonderland, США, 2008, 96 хвилин
Жанр: драма
Режисер і сценарист: Даніел Барнз:
У ролях: Фелісіті Гофман, Еллі Фаннінг, Патриція Кларксон, Білл Пулман, Бейлі Медісон.
Сюжет: Юна Фібі претендує на головну роль у шкільній виставі "Аліси в країні чудес", чого хоче її мама. Але чудес Фібі вистачає і в житті й слідування правилам навколишнього світу видається дівчинці зайвим...
Моє враження
Досить оригінальний і несподіваний фільм. Утім, на його оригінальність вказувала ще назва. Фібі - дуже гарне ім'я, яке дуже цікаво пишеться (Phoebe) й означає, фактично, "місяць" (від Феб), а у мене асоціюється з Фібі Колфілд, вражаючим персонажем з "Ловця у житі" Селінджера, однієї з моїх найулюбленіших книг. Втім, тут Фібі не має нічого спільного з Селінджеровою. Але попри це фільм досить цікавий. Змушує задуматись - а чи правильно я його зрозумів? Мені подобаються такі фільми, які неможливо сходу розкусити. На жаль, це не література, і критичних аналізів фільмів так просто не знайдеш. Тим більш нових. А цікаво було б почитати.
Розповідається про дівчинку, якій 9 років, у якої купа проблем, і в якої до того ж починає проявлятися психічна хвороба. Вона починає грати у шкільному спектаклі по Керролу, і це нібито їй допомагає трохи попервах, але потім стає тільки гірше. І все знято так тонко, що до кінця і не розумієш, чи дійсно вона хвора, чи нормальна, а всі навколо ненормальні, чи це просто метафора якась. Вона не контролює іноді свої рухи і слова, веде себе трохи неадекватно (викрикує щось, абощо). Також їй ввижаються різні персонажі з "Аліси в країні чудес" (хоч може вона їх просто уявляє, як це часто роблять діти). Про дуже тонку грань між нормальністю і ненормальністю (відверто кажучи, Фібі з усіма її заскоками виглядає значно нормальнішою, ніж "нормальні" діти і дорослі), про проблеми виховання дітей (спершу так і подумалось - от до чого довиховувались з американськими методиками).
Один момент зацікавив: батько чимось ображає дівчинку, а потім приходить до неї і просить пробачення. Я нібито чув, що батьки у такому віці не повинні просити пробачення, бо це підриває у дітей віру в їхній авторитет і захист, від чого ті починають непокоїтись і це може призвести до психологічних проблем. Хоч з іншого боку, мені здається це правильно, якщо батьки не соромляться визнавати свої помилки, це показує їхню силу, а не слабкість, і в 9 років це вже можна зрозуміти.
Один можна зробити висновок (не тільки по фільму, а взагалі по цій темі): у нашому світі дітям не дають бути дітьми, а в результаті вони, хоч і втрачають дитинство в 7-8 років, залишаються "дітьми" (в гіршому сенсі слова) ще дуже довго (буває, що і в 20, і в 30 років).
Прекрасна смоковниця / La belle personne, Франція, 2008, 90 хвилин
Жанр: драма, мелодрама
Режисер і сценарист: Крістоф Оноре
За романом пані де Лафаєт.
У ролях: Луї Гаррель, Леа Сейдукс, Грегуар Лепрінс-Ренге, Естебан Карваджал-Алегра, Агата Бонітцер, Валері Ланг
Сюжет: Після смерті матері 16-річна Жуні вимушена перейти в нову школу, де вчиться кузен Матіас, який знайомить її зі своїми друзями. Більшість хлопців хочуть зустрічатися з чарівною Жуні, однак вона чекає якихось глибших почуттів...
Моє враження
Хоч і тяжкувато було дивитися на французькій з титрами, але Крістоф Оноре дійсно скидається на нового Трюффо. Критики не переборщили. Звичайно, зараз інші часи, інші теми, тупа "політкоректність" (про любов уже не можна знімати, ігноруючи "меншини"), та все ж талант видно навіть за цим. У Трюффо, якщо не помиляюсь, був лише один фільм про підлітків (400 ударів), про любов там нічого не було, але атмосфера практично така ж, як і в Оноре: спокійно, без засудження, без моралі, показати їхній світ, у дуже зворушливому та ліричному ключі, але водночас цілком реалістично. Увесь фільм Оноре присвячує тому, як підлітки відчувають любов чи кохання, причому він зовсім не торкається фізичного потягу (принаймні, у випадку головних героїв), а зображає саме почуття. Якщо викинути ті "толеранті" лінії про геїв, то вийде шедевр без жодної вади. А так шедевр з суттєвою натяжкою.
Чудова операторська робота - більшість кадрів просто заворожують, особливо у поєднанні з прекрасною музикою.
Twilight, США, 2008, 120 хвилин
Жанр: містика, драма
Режисер: Катрін Гардвік
Сценарист: Мелісса Розенберг
За романом: Стефані Майер
У ролях: Крістен Стюарт, Роберт Паттісон, Біллі Берк, Ешлі Грін, Ніккі Рід.
Сюжет: Сімнадцятирічна дівчинка Белла переїздить до батька у невеличке містечко Форкс. Вона закохується у загадкового однокласника, який, як виявилось, походить з родини вампірів, які відмовилися від нападів на людей...Моє враження
Знайомі сильно хвалили цей фільм, але він, відверто кажучи, розчарував. Чекав чогось дійсно оригінального, однак вийшла досить таки стандартна історія про вампірів. Нестандартний хіба що акцент на мелодраматизмі, а не на саспенсі чи бойовику. Одна не можна сказати, що фільм зовсім не сподобався: знято дуже красиво, гарно стилізовано. Окремі кадри дуже сподобались. Гарно показана пристрасть, яка стримується - згадався Кар-Вай. Одним словом, непоганий комерційний фільм.
A Fei zheng chuan, Гонконг, 1990, 94 хвилини
Жанр: драма
Режисер і сценарист: Вонг Кар-Вай
Оператор: Крістофер Дойл
Сюжет: А-Фей - ім'я головного героя, який видається благополучною людиною: його люблять жінки, він не потребує грошей. Але таємниця походження, туманність минулого, заважають йому укорінитися у теперішьому. Для людини старої китайської культури розрив у ланцюжку поколінь - не дрібна невдача, а коренева катастрофа. Герой будує нову систему координат: ухиляйся від обов'язків, бережись прив'язаності, уникай сильних почуттів...
Моє враження
Довго відкладав перегляд цього фільму через несхвальний відгук про нього (людини, яка його рекомендувала переглянути, як не дивно). Але фільм виявився непоганим. Значно кращим за "Доки не висохнуть сльози". Здається, це перший фільм, де оператором був Крістофер Дойл. У всякому разі стиль зйомок дуже схожий на "Любовний настрій", хоч фільм і не настільки сильно стилізований, як останній. Але паралелей більш ніж достатньо. І місця дії, і музика, і сюжет (хоча сюжет більше схожий на "2046"). Одним словом, ті фільми Кар-Вая, що я дивився (крім "Доки не висохнуть сльози"), схожі на одне суцільне полотно, один багатосерійний фільм... Особливо три з них: "Дикі дні", "Любовний настрій", "2046". Хоча й інші теж примикають. Можливо, у різних фільмах розставлені різні акценти на тематику, ідеї та атмосферу, але загальний вигляд і зміст дуже близький, наскрізний. Сформулювати основну ідею фільму важкувато, це фільм про стосунки, про складність спілкування між людьми, про невзаємну любов.
Wong gok ka moon, Гонконг, 1988, 102 хвилини
Жанр: кримінальний, бойовик, драма
Режисер і сценарист: Вонг Кар-Вай
Оператор: Вей Кенг Лау
Композитор: Тін Ян Чун, Тедді Робін Кван
Сюжет: Гангстеру середньої руки доводиться робити вибір між коханням до жінки та вірністю ідеалам чоловічої дружби. У першому випадку довге щастя в сімейному союзі, у другому - смерть у якості розплати за відвагу.
Моє враження
Один з ранніх фільмів Кар-Вая. Кримінальна драма у традиціях Сідні Люмета тільки на гонконгському матеріалі. Не надто я таке люблю (єдине з цього жанру, що більш-менш сподобалось - "Сутичка" з Аль Пачіно). Утім, навіть тут впізнається Кар-Вай - мелодраматичними сюжетними лініями. А все, що стосується бандитів, було зовсім нецікаво.
2046, Гонконг, 2004, 129 хвилин
Жанр: драма, фантастика
Режисер і сецнарист: Вонг Кар-Вай
Оператор: Крістофер Дойл
Композитор: Шігеру Умебаяши
У ролях: Тоні Люн Чу Вай, Гун Лі, Фей Вонг, Такуя Кімамура, Чжан Цзи, Каріна Лау, Чжень Чжан, Цзе Дун, Меггі Чун
Сюжет: Він був письменником. Він гадава, що пише про майбутнє, а насправді він писав про минуле. У його книгі загадковий потяг час від час відправлявся у 2046 рік, і всі, хто на нього сідв, прагли заглибитись у втрачене минуле. Казали, що у 2046 нічого не змінюється. Ніхто не знав напевне, чи так це, тому що ті, хто поїхав туди, ніколи не повертались. Крім однієї людини. Він з'їздив і повернувся. Він хотів змінитися...
Моє враження
Це своєрідне продовження "Любовного настрою". Фільм з одного боку трохи розчарував: після "Любовного настрою" я очікував продовження у такому ж дусі і навіть краще; занадто мало була показана фантастична лінія, а вона захопила мене ще з трейлера. Але це лише означає, що шедевром у цілому він для мене не став, хоча окремі моменти цілком такими є. Особливо вразили науково-фантастичні кадри ближче до кінця. Зрозуміло, що Кар-Вай не ставив за мету створити наукову-фантастику, насправді це взагалі не фантастика - це проекція внутрішнього світу героя, символічне чи образне вираження його душевного стану і душевних проблем. Кар-Вай зумів досконало це передати - вигадана героєм-письменником 1960-х років фантастика водночас нагадує старезні НФ-фільми і є дуже красивою, дуже сучасною, футуристичною. Це немов зіткнення минулого (сюжетна лінія твору), сучасного (точка зору автора фільму, техніка зйомок) і майбутнього. Причому це не звичайне майбутню, це погляд на майбутнє з минулого. Це лише один з елементів фільму, на який я звернув увагу і який мене вразив. Але там дуже багато подібних деталей, текстів і підтекстів.
Вражає образ того фантастичного потягу, який йде невідомо-куди, такого сучасного і такого старезного, що обслуговуючі його андроїди вже "розвалюються на очах". Самотність і водночас затишок, присутність інших людей чи істот... Дуже нагадує "Галактичний експрес 999", який я саме зараз дивлюсь. Кар-Вай зізнався, що на створення образу потяга його надихнули японські мультики 1960-х. Але у 1960-х не було подібних, настільки я знаю. Це тільки у Мацумото Лейдзі були космічні потяги, спершу у манзі, а потім у численних екранізаціях, перша з яких - 110-серійний "ГЕ 999" вийшла десь на початку 1970-х.
Основна ідея фільму не сильно приваблива і цікава: автор хоче показати, як герой проводить своє життя, закохуючись у різних жінок, кидаючись від однієї до другої, порівнює їх, але так і не наважується залишитись з якоюсь однією. За цинізмом ховається, очевидно, травма, завдана дуже давно (у "Любовному настрої" або й раніше) нерозідленим чи нездійсненим коханням. Він постійно носить у собі образ тієї жінки і через це не може досягти взаємності з іншими, бо вони відчувають у його словах фальш, розуміють, що він шукає у них іншу. Втім знято це все у дуже сумному, тужливому настрої, що дещо виправляє ситуацію і робить фільм у цілому досить хорошим. Жіночі образи теж досить цікаві і гарні (хоч китайські обличчя такі схожі одне на одне).
Ну і загальна атмосфера фільму теж дуже гарна, той же стиль, що і в "Любовному настрої", хоч місцями й дещо гірше. Неймовірно чудова музика.
